Збереження психологічного здоров"я учнів

  

  Психічне  здоров'я можна визначити як комфортність особистості у соціумі.
    Психічне здоров'я - відсутність вад особистого розвитку.
    Психічне здоров'я - здатність протидіяти стресу.

    За визначенням словника практичного психолога психічне здоров’я – це стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних виявів, який забезпечує адекватну умовам діяльності регуляцію поведінки.

    У матеріалах Всесвітньої федерації здоров’я поняття “психічне здоров’я” визначається наступним чином: “це набагато більше, ніж просто відсутність психічних захворювань.   Психічне здоров’я – це те, що ми всі бажаємо мати, причому незалежно від того, чи знаємо ми, що це таке чи ні. Коли ми говоримо про щастя, душевний спокій, радість або задоволеність, ми говоримо про психічне здоров’я”.

     За визначенням С. Кулачківської, під психічним здоров’ям слід розуміти здатність успішно регулювати свою поведінку та діяльність відповідно до норм і правил.

      Критерії та показники оцінки психічного здоров'я особистості

Для оцінки рівня психічного здоров'я  школярів використовується класифікація, яку запропоновано Інститутом охорони здоров'я дітей та підлітків АМП України, що передбачає розподіл на п'ять груп:

Ø  1гр – здорові та оптимально адаптовані. Для цих дітей характерна активність, колективізм, упевненість у собі, ці діти наполегливі в досягненні цілі;

Ø  2гр – ознаки напруження адаптаційних механізмів;

Ø  3гр – напруження і перенапруження адаптаційних механізмів, головним чином у формі астено-невротичних проявів,  девіантної поведінки та інших стадій відносної компенсації;

Ø  4гр – субкомпенсація, ознаки „зривів" адаптаційних механізмів. Для цих дітей характерна висока схильність до стресу, наростання емоційної збудженості, апатія з високим рівнем тривожності;

Ø  5гр – хворі, які мають певні клінічні прояви, декомпенсація внаслідок „зламу" адаптаційних механізмів, необхідна активна терапія та госпіталізація. 

          Більшу частину свого свідомого життя дитина проводить вдома і в школі. Саме ці дві інституції можуть безпосередньо впливати на стан психічного здоров’я дитини, створювати умови для психологічного комфорту та благополуччя, чи, навпаки, запускати механізми патологічних психічних змін.

Психічне здоров'я особистості дитини є однією із головних умов у освітньому процесі. Не кожній дитині комфортно, коли вона перебуває в школі, від спілкування з однолітками, від спілкування з вчителями і учнями. Часто порушуються її права і автономія. Значне збільшення інформації призвело до того, що учні, як правило, перевантажені навчальними завданнями.

Існують психологічні особливості впливу особистості педагога на порушення психічного здоров’я дитини. Цей негативний вплив може проявлятися у авторитаризмі педагога, педагогічних конфліктах учителя з учнями, проявах професійної деформації чи синдрому емоційного вигорання.

Важливу роль у психічному благополуччі дитини має стиль спілкування вчителя з учнями. Так, педагог, який послуговується авторитарним стилем спілкування, використовує такий арсенал методів як погрози, накази, жорстку критику, безапеляційні твердження завдає шкоди психічному здоров’ю учня. Як наслідок, у дитини можуть виникати неврастенічні чи психастенічні, компульсивні реакції, імпульсивні дії чи афекти, фобії чи тривожність.

Конфлікти на рівні вчитель – учень є звичним явищем, проте їх негативні наслідки часто мають тривалий характер, а це згубно позначається на психічному здоров’ї школяра. Звичайно, мріяти про те, щоб конфлікти зовсім не виникали є утопією. Слід задуматися над статистикою, що від 33 до 40% педагогічних конфліктів виникають з вини вчителів, проте часто, навіть, у таких випадках обвинуваченим є учень.

Основна причина навчального перевантаження учнів – це не перенасиченість навчальних програм, а недосконала  технологія навчання, яка часто ігнорує не лише психофізіологічні, а й психологічні особливості психічного здоров'я учнів. У школярів психічне здоров'я – це збалансованість внутрішніх (когнітивних, емоційних, фізіологічних) і зовнішніх (вимоги соціального оточення, відповідність стиля научіння дітей стилю навчання і виховання). Експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я на основі аналізу результатів численних досліджень в різних країнах впевнено довели, що порушення психічного здоров'я  найчастіше спостерігається у дітей, які страждають від недостатнього спілкування з дорослими і їх ворожого ставлення, а також дітей, які ростуть в умовах сімейного розладу.

       Так як дитина знаходиться  в постійному розвитку, то взаємини з нею повинні визначатися віковими особливостями.  На різних вікових етапах розвитку спостерігаються різні переживання.

        Психологію дитини неможливо оцінити поза контекстом сім'ї. Важливим для  психічного здоров'я дитини є психологічний клімат родини. Він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту або ж дискомфорту. Деякі батьки не лише не можуть бути взірцем для своїх дітей, а й негативно вливають на їхній  психічний стан. Вивчення дитячих неврозів свідчить, що вони мають дуже тісний зв'язок із психогенною дією сварок між батьками у присутності дітей. Лікарі-педіатри сьогодні зауважують про значне зростання захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно перебувають у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресова ситуація – це все, що є буденним для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціальний режим для ще  незміцнілого організму дитини. Батьки закладають підвалини майбутнього своєї дитини. Це потребує часу, старань, любові, сімейної злагоди, економічних статків. Але найголовнішим є світла і щира любов до дитини, - „цемент" вашого єднання, гарантія вашого щастя, взаєморозуміння, наріжний камінь батьківського гуманізму. Підхід, який використовується на практиці, полегшує оцінку ступеня шкідливості психосоціальних факторів, під впливом яких знаходиться дитина.

Доведено, що негативно впливає на пізнавально-емоційну сферу дитини відсутність у неї позитивних контактів у дитячому садочку. Незадоволеність спілкування формує дитячі фобії, негативізм по відношенню до шкільної установи, невротичні реакції. Психологами доведено, що під час навчання число здорових дітей скорочується у п'ять разів. При цьому тільки 14% випускників середньої школи можна вважати  повністю здоровими.

      Чинники погіршення здоров'я індивіда у шкільний період називають різноманітні. До них, в основному , на думку дослідників, належать:         

- непідготовленість дитини до школи,

-  негативне ставлення вчителів та учнів,

- страх покарання та отримування незадовільної оцінки,

- нездатність засвоїти шкільний матеріал,

- перевтома під час учбових занять.

     Але в одному автори одностайні,  що психічні фактори є основними в процесі шкільної дезадаптації.

У свою чергу, дезадаптація призводить до:

- безпричинної агресивності,

- депресії,

-  відмови відвідувати уроки,

- заниженої самооцінки,

- страху відповідати біля дошки,

- очікування поганого відношення до себе як з боку вчителів, так і учнів.

Згідно даних дослідників, серед дітей, які не адаптувалися  до умов школи, у 95% спостерігаються психічні розлади.

       Значимим чинником, що погіршує здоров'я дітей, є агресія з боку вчителів. Це ситуація не тільки знижує рівень успішності учнів, але й призводить до появи так званої шкільної тривожності і захворювань невротичного характеру.

      Згідно результатів досліджень, існує 3 групи дітей, які страждають шкільними неврозами.

 До першого типу належать  педагогічно занедбані або розумово відсталі учні. Для них характерні явні відхилення у поведінці, грубість, агресія, підвищена самооцінка, низька успішність.

До другого типу відносяться школярі, які добре вчаться і задовільно ведуть себе на уроках, але під впливом стресів різко змінюються: з'являється депресія, апатія, нав'язливі стани.

Третій тип представлений зовнішньо благополучними дітьми, у яких все ж таки спостерігаються деякі ознаки невротизації: страх відповідати біля дошки, тремор рук, плаксивість, фобії, занижена самооцінка.

На сьогодні,  велика увага приділяється психічному здоров'ю дітей підліткового віку.

        Дослідники підкреслюють, що підлітковий вік характеризується поведінковими розладами, порушеннями емоційної сфери, які притаманні кризовим періодам і зумовлені ендокринною перебудовою і дозріванням організму. У підлітків досить часто зустрічаються межові психічні порушення субклінічного рівня, серед яких є помірна неврологічна симптоматика. І саме у цьому віці можуть проявлятися психічні розлади, які пізніше переростуть в ендогенні психози.

Встановлено, що одним з найбільш поширених видів психічної патології є депресія, яка часто призводить до важких форм шкільної дезадаптації.

Починаючи з 90-х р., кількість дітей з делінквентною та девіантною поведінкою значно збільшилась. Доведено, що у підлітків-делінквентів часто зустрічаються характерологічні розлади, неврозоподібні та психопатоподібні стани, низький розвиток інтелектуальної сфери, алкоголізм. Так, є точка зору, згідно якої серед делінквентів взагалі відсутні психічно здорові діти. У порівнянні з благополучними учнями, частота психічних порушень у делінквентів у два рази вища.

Неблагополучна позиція  учня у системі шкільних комунікацій, яка зумовлена ворожим ставленням педагогів та несприйняттям особистості  дитячим колективом, призводить до виникнення психічних розладів, зміни школи, пошуку референтної групи поза шкільним середовищем.

       Отже, головною умовою збереження психічного здоров'я школярів є така організація навчально-виховного процесу, яка сприяє розвиткові особистості школяра.

        Поняття  психічне здоров'я охоплює шляхи гармонізації  людини,її бажання, амбіції, здібності, ідеали , почуття і свідомість.

 Невроз - хвороба розвитку особистості, ознака психічного  нездоров'я.

         Невроз  визначають  як хворобу розвитку особистості, як психогенне захворювання, в основі якого  лежать  невдалі,  і  непродуктивно вирішуванні  особистістю протиріччя між нею і значущими для неї факторами.   

         Невміння   знайти   вихід  веде  до  психічної   та   фізичної дезорганізації.   Невроз  виникає  на  основі   конфлікту   бажань особистості і дійсності, яка не задовольняє їх.         Розрізняють такі приневротичні стани:

- риси тривожності,- риси  неповноцінності,

- неадекватності самооцінки,

- нерішучість,

- обережність,  висока  втомлюваність,  ригідність,

-  схильність   до аутоагресії, конформності, збудливість,

- вербальна агресія.

         Найбільш поширені форми неврозів

- невроз  нав'язливих  станів,

- істеричний  невроз, 

- неврастенія,

- нервова анорексія,

- синдром неконтрольованих потягів.

       Психотравмуючі фактори:

-  переляк чи емоційне потрясіння

-   неблагополуччя у сім'ї,

-   хронічні захворювання у рідних з загрозою смерті та інвалідності,

-   тривалі захворювання у дітей з відривом від нормальної життєдіяльності,

-   порушення адаптації (шкільний комплекс),

-   порушення взаємостосунків з ровесниками.

-   постійні невдачі, та переживання почуття провини,

-   почуття недосконалості,

-  ревнощі до  брата чи сестри (неврастенія)

-   неусвідомлюване почуття неповноцінності.

         Нав'язливі   стани  - страхи,  найчастіше   трапляються у егоїстичних,капризних дітей,що потребують особливої уваги,дітей з істеричними  проявами (бояться всього нового,мають схильність створювати собі заборони.

      Він полягає у тому, що в свідомості людини всупереч її бажанню виникають  настирливі спогади, страхи, потяги, бувають  нав'язливі дії. З'являються постійні сумніви щодо правильності вчинків, страх самотності, темряви, катастроф...

  Найчастіше  такі страхи формуються тоді, коли відбувається становлення   самоконцепції,  самооцінки.  

    Причини

    А) порушення адаптації, що пов'язано х психофізичним дефектом.

    Б) неприйняття своїми батьками

    В) відрив від матері

    Г) загроза сімейному благополуччю 

       Прояви  неврозів у дітей - астенічний синдром, головний  біль, психосоматичні порушення, порушення сну.

      Неврастенія   -  характеризується легкою збудливістю,  швидким виснаженням.   Для   неврастеніків   характерним    є    підвищена дратівливість,  гарячкуватість, нетерпимість до  заперечень.  Вони швидко    втомлюються,   відчувають   труднощі   при    розумовому

навантажені,   зосереджені  уваги.  Майже   постійним   супутником неврастенії  є  головний  біль  і розлади   сну.  Основна  причина -перевтома.      

       Істерія

    Перевага  емоцій  над  розумом, тому в істериків  невідповідна здоровому  глузду реакція на зовнішні подразники. Типовим  проявом істерії  є  істеричні припадки, під час якого виникає безпричинний плач або сміх, рухове збудження.

      Психастенія -  це  стан,  багато в  чому  протилежний  істерії, характеризується  сильним переважанням  кори  великого  мозку  над емоційними   центрами.  Психастеніки   характеризуються бідністю емоцій,  образного  мислення, постійним відчуттям  неповноцінності життя, схильності до сумнівів, нерішучості у діях, невпевненості.

    При  неврозах   часто виникають порушення функцій вегетативних систем. Неврози пов'язані з функціональними змінами у мозку і тому здебільшого   не  потребують  спеціального  лікування.  Часто  для відновлення   функціонального  стану  НС  і   організму,   взагалі достатньо збільшити час активного відпочинку і сну, змінити умови,

усунути причини, що спричинили невротичний стан.

    Основними  причинами  невротизації учнів  початкової  школи є  період адаптації. У дитини, яка відчуває перші  невдачі,  виникає страх школи, страх дошки...

       Проблеми,    які   можуть   спричинити   виникнення    неврозу першокласника

1.  Режимні (перехід від садочка до школи)

2.  Комунікативні труднощі.

3.  Проблеми взаємин з учителями.

4.  Проблеми, пов'язані із зміною сімейної обстановки.

     Проблеми   невротизації  можуть  підсилюватись   особливостями протікання  фізіологічних  змін  під  час  підліткового   періоду.

Підлітковий  період характерний бурхливим розвитком та перебудовою всього  організму, стрімкого підвищення критичного  відношення  до себе  та  своєї  зовнішності.  Всі  ці  прояви  є  джерелом  нових відчуттів,  які можуть модифікувати психічні кризи, або зумовлюють нові.

    Невротизуючі фактори, що зумовлені ситуацією навчання у  школі можуть бути такими:

    - перевірки  знань під час контрольних робіт та інших  письмових робіт

    - відповідь учня перед класом

    - отримання низького балу

    - невдоволення батьків успішністю

    - невротичний педагог.

Зовнішні  причини,  що спричиняються навколишнім  середовищем, умовами  життя й виховання дитини. До них можна віднести порушення режиму  сну й харчування, недостатню поінформованість батьків  про те,  що  дитина  повиннна жити й виховуватися,  по  можливості,  у спокійних  умовах. Сильні звукові подразники (телевізор,  приймач, магнітофон,  голосні  окрики дорослих і  т.п.),  велике  скупчення

людей,  духота  й  т.п -  все це негативно  позначається  на  стані нервової  системи дитини. Довгостроково психотравмуючі  подразники можуть  стати  причиною важкого невротичного стану, на  тлі  якого з'являється логоневроз.

    Для  запобігання невротизації учнів необхідне  глибоке  знання психофізіологічних   особливостей   кожного   вікового    періоду, індивідуальних   умов   розвитку   кожної   дитини,   які   можуть розглядатись під час психолого-педагогічних консиліумів.

    Існуючі  методи  педагогічної корекції у роботі  з  школярами- невротиками

1.  Використання гумору.

2.  Ігнорування.

3.  Посилена увага.

4.  Викоростання прийомів активного слухання.

    Кожен з методів необхідно ретельно добирати.

Рекомендації педагогам, які працюють з учнями - невротиками

    1. Ніколи не виховуйте в поганому настрої

    2. Ясно визначите, чого ви хочете від учня й поясніть йому це, а також довідайтеся, що він думає із цього приводу.

    3. Надайте  дитині самостійність, не контролюйте  кожен  його крок.

    4.Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього й розбирайте з дитиною її правильні й хибні кроки до цілі.

    5. Не пропустите моменту, коли досягнуто перший успіх.

    6.  Оцінюйте вчинок, а не особистість. Сутність людини і  його окремі вчинки не те саме.

    7.  Укажіть дитині на допущену їм помилку й постарайтеся,  щоб він усвідомив її.

    8.  Дайте  дитині  відчути  (посміхніться,  доторкніться),  що співчуваєте йому, вірите в нього, незважаючи на його помилку.

    9. Виховання - це послідовність цілей.

    10. Вчитель повинен бути твердим, але добрим.

 Висновок

Однією з найголовніших умов збереження психічного здоров'я школярів є дотримання  науково обґрунтованих психогігієнічних норм організації навчання школярів з урахуванням індивідуальних норм навантаження, здатність витримувати навчальне навантаження, не тільки зберігаючи стан повного душевного, тілесного та соціального добробуту, а й збільшуючи при цьому якість власного психічного здоров'я, а також принципів гуманізації освіти. Ці принципи передбачають застосування особистісно орієнтованих технологій навчання, ставлення до учнів як до рівноправних партнерів у спільній діяльності, виявлення поваги і любові до них, створення сприятливих умов для активності учнів. Отже, головною умовою збереження психічного здоров'я школярів є така організація навчально-виховного процесу, яка сприяє розвиткові особистості школяра.

  

Література

1. Большой психологический словарь / Сост. И общ. Ред. В.Мерещяков, В.Зинченко. –

    Спб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003.

2. Всемирная декларация по здравоохранению ВОЗ. Копенгаген, 1998; Загальна

     декларація прав людини. – К., 1998.

3. Кочерга О., Васильєв О. Психічне здоров'я молодшого школяра. // Психолог на

     батьківських зборах / Упоряд. О.Главник. – К.: Редакції загальнопедагогічних газет,

    2003.

4. Крузе В. Психосоматичні розлади в дитячому віці // Практична психологія та соціальна

     робота. - 1999. - №2.

5. Максименко С.Д. Психічне здоров'я дітей // Психолог. – січень1(1) 2002.

6. Поташнюк Р.З. Психогігієна: Навч.посібн. / Волин.держ. ун-т ім.. Л.Українки. – Луцьк:

    Надстря , 2000.

7. Практическая психология образования / под ред. И.В.Дубровиной: Учебник для

    студентов высших и средних специальных заведений. – М.: ТЦ «Сфера». – 2000. -

8. Технологія моніторингу психічного здоров'я школярів / О.А.Бесєдіна, Г.М.Даниленко,

     Н.М.Колотій та ін //Метод. рек. – Харків, 1998.