Збереження психологічного здоров"я педагогів

Людина страждає не стільки від того, що відбувається, скільки від того, як вона оцінюєте, що відбувається.

Мішель де Монтень

                                                                                      Великим відкриттям будь-якого                                                                                       

        покоління є те, що людина може змінити

          своє життя, змінивши  ставлення до      

                                                                                      нього.

Альберт Швейцер

1. Актуальність питання.

Проблема збереження та зміцнення психологічного здоров'я педагога є особливо актуальною в умовах сьогодення, коли кількість стресогенних чинників у професійній діяльності педагога постійно зростає. Сформувати емоційну адекватність та поведінкову гнучкість, забезпечити механізми свідомої саморегуляції педагога, створити розвивальне середовище для відновлення його здоров'я — це ті першочергові завдання, на які варто звернути особливу увагу. Якщо педагог урівноваже­ний та спокійний, має гарний настрій та вміє контролювати свої емоції та ре­акції за будь-яких умов, то це позитив­но впливає також на дітей.

Професія педагога ставить доволі високі вимоги щодо здо­ров'я фахівця, особливо психологічного. Педагогічна діяльність пе­редбачає наявність у педагога витримки, кмітливості, швидкості реакції, емоційної врівноваженості, вміння володіти своїми почут­тями тощо. Традиційно супутниками педагогічної діяльності є дра­тівливість, тривожність, надмірна схвильованість, почуття безна­дійності, невпевненості, постійне переживання, почуття провини за щось невиконане, що позначається на психічному та психологіч­ному здоров'ї фахівця.

2. Понятійний апарат.

Єдиної точки зору з питання чи варто розмежовувати поняття «психічне» та «психологічне» здоров'я, чи тотожні ці поняття в науковій літературі не існує.

Психічне здоров'я — це міра здатності людини бути активним і автономним суб'єктом власної життєдіяльності в мінливих обста­винах. Психічне здоров'я означає зрілість, збереження активності механізмів саморегуляції.

Психологічне здоров'я — це оптимальне функціонування всіх психічних структур, необхідних для життєдіяльності. Психологічне здоров'я — це не тільки душевне, а й особистісне здоров'я. Це стан, коли в людини все добре і вона особистісно зростає. Психологіч­но здорова людина — відкрита до співпраці, легко може впоратися з життєвими негараздами.

3. Чинники, що негативно впливають на стан психологічного здоров'я педагога.

Щодня люди попадають під вплив стресу. Через специфіку професійної діяльності особливо від нього потерпають педагогічні працівники.

Стрес — це захисна реакція організму, спрямована допомогти людині подолати складні        

               життєві ситуації.

Під час стресу відбувається викид у кров спеціальних гормо­нів — глюкокортикоїдів, що підвищують тонус м'язів, збільшують кількість глюкози, спричиняють безсоння. Проте така мобілізація організму відбувається за принципом «боротися — зараз, лікувати­ся — пізніше», тому ті самі гормони, що мобілізовують організм на боротьбу, паралізують його життєві функції. Цей процес має такі не­гативні наслідки:

     - страждає імунна система людини;

     -  порушуються процеси регенерації тканин;

     - блокується вироблення статевих гормонів;

     - припиняється продукування гормонів росту;

     - неможливість зосередитися;

- посилення тривожності;

- часті помилки в роботі;

- підвищена збудливість;

- втрата контролю над собою;

- часті болі (у спині, голові, шлунку);

- часте почуття втоми;

- втрата почуття гумору;

- невчасне виконанняроботи;

- погіршення пам'яті.     

4.Стресори психічного здоров'я людини

Стресорами можуть виступати як фізичні, так і психологічні подразники, реальні чи уявні. Адже людина реагує не лише на справжню фізичну небез­пеку, а й на загрозу чи нагадування про неї.

Під час стресових впливів змінюється режим ро­боти багатьох органів та систем організму Наприклад, прискорюється ритм серця, підвищується згортання крові, погіршуються захисні властивості організму

Психологічні стресори — це чинники, що вини­кають у разі загрози, небезпеки, образи тощо.

Психо­логічний стрес поділяють на інформаційний та емоційний.

Інфор­маційний стрес виникає через інформаційне перевантаження, коли людина не може впоратися із завданням, не встигає приймати пра­вильні рішення, маючи високий рівень відповідальності за їх на­слідки.

Емоційний стрес виникає в ситуаціях небезпеки, загрози.

Автором теорії стресу є канадський психолог Ганс Сельє, який виокремив три фази стресу:

1. тривожність;

2. опір;

3. виснаження.

Перша фаза — тривожна реакція, коли організм починає слаб­ко опиратися змінам чи пристосовується до них.

Під час другої фази — опору — відбувається адаптація до но­вих умов, організм опирається впливу стресора.

Третя фаза — виснаження — настає після тривалого впливу стресора. Усі резерви адаптації вичерпуються, й організм зазнає не­поправної шкоди. Звісно, остання фаза розвивається не завжди. Час­те або тривале перебування людини у стресовому стані призводить до виснаження, розвитку психосоматичних розладів тощо.

Стресу неможливо уникнути так само, як потреби пити чи спати. Саме завдяки стресу, на думку Ганса Сельє, виникає «смак до життя».

У практиці будь-якого педагогічного працівника присутні такі професійні стресові чинники:

    - відповідальність;

    - необхідність контролювати ситуацію;

    - необхідність постійно підтверджувати свою компетентність;

    - постійна адаптація до змін в освітньому процесі.

    - неадекватна соціальна та матеріальна оцінка праці, що призводить до зниження

       якості життя педагога, зменшення со­ціального престижу професії та дефіциту кадрів;

    - стресогенні чинники, пов'язані з умовами праці та станом матеріально-технічної бази,

      зокрема неналежні санітарні норми ро­бочого місця, жорсткий режим роботи,

      ненормований робочий день, фізична втома тощо;

    - багатофункціональна професійна діяльність, пов'язана з необхідністю одночасного  

      виконання різноманітних функцій і дій за неоптимальних для роботи зовнішніх умов;

    - необхідність роботи з великим потоком професійно значи­мої інформації, постійна

      тривожність за рівень її засвоєння, висна­ження компенсаторних механізмів, що

      забезпечують активність ува­ги, професійної пам'яті, логічного мислення;

    - розширене міжособистісне спілкування та дотримання про­фесійних вимог у разі

      конфліктних та стресових ситуацій, що вини­кають під час взаємодії з колегами,

      учнями, батьками.

5. Засоби відновлення, укріплення та збереження здоров'я педагога

Професійним стресам можна і потрібно протистояти, оскільки небезпечний не сам стрес, а особливості його переживання та кон­флікти, які він може провокувати.

Шляхи виходу зі стресової ситуації такі (за Миколою Корольчуком)

         - негайно вийти з позиції «страуса», усвідомити реальну си­туацію, визнати наявність

             стресу;

         - визначити всі позитивні та не­гативні особливості ситуації;

         - скласти план поведінки під час стресової ситуації;

         - діяти — реалізувати свої плани та наміри відповідно до обста­вин. У разі

            бездіяльності люди­на стає заручником стресу;

         - обговорити, проговорити кон­кретну ситуацію з близькою лю­диною,  врахувати

 її поради;

         - змінити ставлення до обставин, якщо їх неможливо змінити.

 Позитивне мислення характеризується тим, що людина свідомо контролює свої думки і не дозволяє укорінюватися негативним дум­кам, емоціям (запобігає конкретними діями виникненню негатив­них емоцій). Вона вірить у себе, вірить у кінцевий успіх, залишаєть­ся за будь-яких обставин оптимістом.

Для укріплення впевненості та позитивного світосприймання корисно оволодіти принципами і технікою позитивного мислення:

         - виявити негативні думки та переконання, що спричи­няють страждання та

             душевний дискомфорт;

         - провести самоаналіз внутрішнього діалогу, усунути всі де­структивні мовні звороти, звернення до себе (думки, образи), в яких є самозвинувачення, самоприниження, відсутність віри та надії на успіх, які мають характер неприйняття ресурсів підтримки та по­долання стресових ситуацій. Наприклад, «Я нічого не можу змінити в своєму житті», «Я нещасливий і завжди таким буду», «Я не заслуго­вую на...» тощо;

        - замінити деструктивні думки на позитивні, що сприяють мобілізації внутрішніх  

           психологічних ресурсів, закріплюють упевне­ність у власних силах.

 Серед різноманітних форм психологічної просвіти та профілакти­ки стресових явищ найбільш дієвими є такі, що передбачають активне включення всіх учасників. До них належить й інтерактивне (психологічне) заняття.

Інтерактивне заняття — це поштовх для його учасників до са­морозвитку, емоційного вивчення себе, «трамплін для стрибка», до­сягнення нових цілей.

Інтерактивне заняття проводить практичний психолог закладу, який в силу своїх професійних знань володіє технікою. 

Практичний психолог:

- допоможе пе­дагогічним працівникам виявляти та розпізнавати власні стресові стани;

- запропонує виконати релаксаційні вправи (варто застосовувати еле­менти арт-терапії,  

  музичної терапії тощо), які сприяють розвантаженню та поліпшенню  емо­ційного   

  стану пе­дагогічних працівників;

- надасть  практичні по­ради щодо того, як вийти зі стресової ситуації, як розпізнати стрес;  

  тощо.

Позитивними результатами втручання практичного психолога у розв'язання ситуації стресу в педагогічному колективі є:

            = гармонізація взаємин у колективі, згуртування його членів;

            = активне залучення до роботи кожного окремого педагогіч­ного працівника,  

                шляхом —

                - співпереживання;

                - порівняння;

                - спостереження;

= напрацювання спільних рішень, формул, рекомендацій.

5.3. Наразі популярності набувають інтегративні методи відновлен­ня, укріплення та збереження фізичного та психологічного здоров'я людини. Одним із таких перспективних напрямів є музикотерапія.

Використання музики із лікувальною та профілактичною ме­тою має давню історію. Колись музику активно застосовували в лі­карській практиці. У роботах Піфагора є опис того, як музика може впливати на емоційний стан людини. Відомо безліч ре­акцій організму людини на музику. Так, серцево-судинна система істотно реагує на музику, яка приносить задово­лення та створює гарний настрій: уповільнюється пульс, посилюється скорочення серця, знижується артеріаль­ний тиск, розширюються кровоносні судини. У разі по­дразнювального характеру музики серцебиття приско­рюється та стає слабшим.

Музика впливає на настрій та самопочуття люди­ни. Елементи музичної терапії можна використовувати під час роботи з педагогами: допомагати їм заспокоїтися або, навпаки, активізуватися; розвивати їхні комунікативні та твор­чі можливості, підвищувати самооцінку на грунті самоактуалізації, розвивати емпатійні здібності.

5.4. Також під час стресу педагогу вар­то зберігати фізичну активність: працю­вати або займатися тим, що допомагає йому розслабитися. Головне у ситуації стресу дати вихід негативним емоціям. Це тривалий процес, що передбачає виховання культури поведінки, ду­ховне та моральне удосконалення особистості, загалом усе те, що мож­на визначити формулою: «виховай себе сам».

 Отже, усе, що оточує людину, — це відображення її власних ду­мок. Спостереження за навколишнім світом допомагає їй зрозумі­ти себе і змінити щось у собі. Людина дивиться на реальність через фільтр, яким вона сама і є. Лише вона одна обирає, в якому світлі бачити все навколо — в негативному, стресовому чи позитивному. 

Під час ро­боти щодо збереження та укріплення психологічного здоров'я педагога в пригоді стане семінар-практикум, поданий у Додатку.

 Література

1. Василенко Т. Рекомендації для батьків дітей, які. йдуть до школи / Т. Василенко //

    Психолог. — 2007. — № 20.

2. Мельниченко О. Збереження психічного здоров'я педагога. Практикум для молодих

   учителів / О. Мельниченко // Психолог. — 2010. — № 7.

3. Нижник Г. Формування сприятливого соціально-психологічного мікроклімату в ДНЗ.

    Психолого-педагогічний семінар / Г. Нижник У/ Психолог. — 2007. — № 6.

4. Тютюнник М. Горіти, не згораючи. Тренінг для психологів та соціальних педагогів / М.

    Тютюн­ник // Психолог. — 2010. — № 9.

5. Кукшинова О. Притчі у профілактичній роботі пси­холога з дітьми / О. Кукшинова //

    Психолог. — 2010. — №1.

6. Венгер Г. Профілактика стресів у педагогічній практиці // Практичний психолог:

    школа. — 2013. — № 12.

7. Болотова Ю. Робота щодо збереження психічного здоров’я педагога// Практичний

    психолог: школа. — 2013. — № 11.